orient_kma


Історія культур Сходу


Previous Entry Share Next Entry
Левченко Олександра. Єврейська культура. Іудаїзм. Його періодизація.(семінар 4)
ocoulfield wrote in orient_kma
Іудаїзм — релігійна система єврейського народу, що виникла на межі II—І тисячоріч до н.е. у Палестині. Термін "іудаїзм" походить від назви найчисленнішого з 12 єврейських племен — "дванадцяти колін Ізраїлевих". Вихідці з цього племені заснували царську династію в давньому Ізраїльсько-Іудейському царстві.
Чисельність іудеїв у світі на сьогодні становить приблизно 17 млн. чоловік у 80 державах. 95% від цієї кількості живе у 9 країнах — у США (до 6 млн.), Ізраїлю (до 5 млн.), країнах СНД (зокрема, в Україні — кількасот тисяч), Німеччині, Канаді, Аргентині, Бразилії, Великобританії, Південній Африці, Франції. Принагідно відзначимо, що питома вага іудеїв у кількісному відношенні до загальної чисельності населення Землі за XX ст. зменшилася на 2,5 рази. Це падіння пояснюється, по-перше, знищенням майже половини євреїв у роки Другої світової війни, по-друге, прискореною асиміляцією євреїв до релігії і культури країн проживання, по-третє, низьким рівнем народжуваності, взагалі властивим в останні десятиліття розвинутим націям.
Іудаїзм—одна з найдавніших релігій на землі, що збереглась до нашого часу. В його історії можна виділити декілька періодів:
1."Дохрамовий період" — до початку II тисячоліття до н.е.
У цей час кочові племена, що належали до семітської мовної сім’ї сповідували багатобожжя, через Єгипет поступово завоювали і заселили Ханаан. Це була порівняно невелика територія уздовж Середземноморського узбережжя. Завдяки наявності водних ресурсів, вона була більш родючою, ніж інші пустельні і напівпустельні землі цього регіону. Тут здавна існувала розвинута землеробська й міська культура, створена спорідненими з семітами народами. Після розселення євреїв на території Палестини там виникла їхня власна держава — Ізраїльсько-іудейське царство.
Процеси розселення супроводжувалися ускладненням форм релігійної організації. Давні євреї поклонялися багатьом богам: серед них — головний бог Саваоф, бог війни в осілих ханаанян —Ягве, божества, запозичені в сусідніх цивілізацій , — Ваал, Астарта, що вважалися божествами землі і родючості.
Період "першого храму"
2. Період "першого храму" тривав до кінця VII ст. до н.е. (621 р. до н.е.).
Для поклоніння богу Ягве в Єрусалимі ізраїльсько-іудейський цар Соломон збудував відомий в усьому давньому світі Єрусалимський храм (945 р. до н.е.).
В цей період навколо Бога Ягве і присвяченого йому храму зосереджувалося не тільки релігійно-культове життя, а й уся система соціальних і моральних норм поведінки в давньоєврейському суспільстві. Одночасно продовжувало існувати поклоніння й іншим богам. Тільки через досить тривалий час усі інші культи були заборонені, і культ бога
Ягве залишився єдиною релігією Ізраїлю .
3.Період "Вавилонського полону".
Період "вавилонського полону" охоплює VI ст. до н.е. На початку VI ст. до н.е. (587/586 р. до н.е.) країна була захоплена грізним сусідом — вавилонським царем Навуходоносором ІІ. Храм був зруйнований, а більшість іудеїв захоплена в полон. Під час вавилонського полону іудаїзм став ідейною основою боротьби євреїв за відновлення власної державності, що набрала форми руху за повернення на землю предків
4. Період "другого храму" — з кінця VI ст. до н.е. (538 р.) до 70 р. н. е.
Євреям дозволили повернутися на батьківщину і відбудувати храм (освячений у 515 р. до н.е.). Коли це їм удалося, вони перетворилися на замкнуту іудейську храмову громаду, що забороняла своїм членам спілкування з представниками будь-якого народу не з "коліна Авраамова" — до них не можна було навіть входити в дім, не кажучи вже про те, щоб брати шлюб. Сама ж Палестина, де також проживали близькі до євреїв групи населення, вважалася віддаленою провінцією спочатку Перської імперії, а потім і тих держав, що виникли після її завоювання Олександром Македонським. Тільки всередині II ст. до н.е. Земля Обітована ненадовго відновила свою незалежність, однак уже в 63 р. до н.е. вона була завойована видатним римським полководцем Гнеем Помпеєм і потрапила в залежність від Риму. Протягом усього цього періоду Єрусалимський храм постійно відновлювався і розширювався. Справжньої пишноти він досяг після реконструкції іудейським царем Іродом Великим на межі старої та нової ер.
5. П’ятий період — з І—II ст. н.е. до 1948 р. — період діаспори.
У цей період євреї розселилися по всьому світі, зберігаючи почуття духовної єдності (діаспора), більшість населення Ізраїлю і Палестини складали не євреї, а з усього єврейського народу на рідній землі постійно жила навряд чи чверть. Особливо багато євреїв оселилося в Іспанії, пізніше—у Німеччині і країнах Арабського халіфату.
Використана література:
Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство - К.: Кондор, 2004. - 646 с.
Васильев Л.С. История религий Востока -М.: Книжный дом Университет; 2004, -704 с.

?

Log in